Сокиринці – садиба роду Галаганів. Чудовий ландшафтний парк площею 427 га з озерами, парковими спорудами і скульптурами є справжньою пам'яткою садово-паркового мистецтва минулого.
Палацово-парковий ансамбль у Сокиринцях є прикладом класичного стилю. Основою його композиції є головна алея, палац та глибока перспектива пейзажу, що відкривається за палацом і завершується водним плесом ставу. Чудово збереглися і панський палац з ефектними сходами в парк, і весь комплекс службових приміщень початку 19 ст. Сам парк досить суттєво постраждав від сусідства і хазяйнування професійного училища.
Біля палацу встановлений пам’ятник найвідомішому з українських кобзарів - Остапу Вересаю (1803-1890), який довгий час жив у Сокиринцях. Бували тут і Т.Шевченко, Л.Жемчужников, М.Лисенко.

Тростянець – садиба Скоропадських. Парк у Тростянці заснував Іван Михайлович Скоропадський (1804-1887) – нащадок відомого гетьмана Івана Скоропадського (близько 1646-1722) та дід останнього гетьмана України Павла Скоропадського (1873-1945).
В 1983 р. на базі парку (площа 196 га) створено заповідник з унікальною колекцією рослин. Тут налічується більш ніж 1700 різних видів дерев та чагарників, 250 видів декоративних квітучих рослин. У дубовому гаю ростуть 300-річні дерева. Колекція хвойних налічує 92 види.
Палац, на жаль, не зберігся (зруйнований у 1918 р.). Згодом на його місці побудували санаторій і зараз площа садиби не входить до складу дендропарку. Але сам Тростянецький парк вважається одним із зразків досконалого поєднання краси природи та людської праці – ставки з лебедями, штучні гори, половецькі баби, привезені в південних степів, алеї та галявини парку, унікальна колекція рослин справляють незабутнє враження на всіх, хто відвідує цей прекрасний куточок Чернігівщини.

Качанівка – садиба визначних українських меценатів Тарновських. Одна з небагатьох панських садиб на Україні, де після буремних подій 20 ст. зберігся панський палац 1770 р. і майже весь комплекс служб. Вражає величезний (700 га) парк з озерами і альтанками навколо садиби.
Історія палацово-паркового ансамблю в Качанівці починається у 70-х рр. 18 ст., коли для генерал-губернатора графа П.Рум’янцева-Задунайського зводиться палац і одночасно закладається парк.
При наступних володарях територія садиби збільшується, зводяться нові споруди, палац перебудовується і змінює свій первісно романтичний вигляд на неокласичний стиль. Але, попри численні перебудови, садиба зберегла цілісність планувального рішення ансамблю, свою стильову єдність.
У 1824 р. маєток переходить у володіння української родини поміщиків-меценатів Тарновських. За них Качанівка стає місцем зустрічей видатних людей, яких збирали тут господарі - три покоління Тарновських. Мабуть, не було жодного культурного діяча України 19 - початку 20 століття, який би там не побував. Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, Д.Яворницький, Лазаревський, Науменко, Галагани, Кочубеї, Скоропадські, М.Гоголь, М.Глінка, С.Гулак-Артемовський Марко Вовчок, брати Маковські, росіянин І.Рєпін, німець В.Штернберг та багато інших. Та й самі власники маєтку внесли величезний вклад в збереження культурної спадщини України. Так, свою колекцію старожитностей останній власник Качанівка з роду Тарновських передав Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею. Зараз його зібрання складають основу Чернігівського історичного музею та Київського музею Т.Г.Шевченка.
У 1981 р. створено Качанівський історико-культурний заповідник. У 2001 р. заповіднику було надано статус Національного.