Ніжин – районний центр Чернігівської області, розташований на берегах річки Остер – одне із стародавніх міст України. Охоронець кордону Чернігівського князівства за часів Київської Русі, сотенне, а згодом полкове місто за часів козаччини, визначний торговий та освітній центр, Ніжин – одне з небагатьох міст лівобережної України, яке всупереч руйнівним вітрам часу зберегло своє унікальне історичне обличчя, дивовижним чином поєднавши затишок провінційного міста з багатою культурною спадщиною.

У вересні 1993 р. ніжинці відмітили історичну дату – 1000-літній ювілей рідного міста. В літописах воно згадується і як Нежатин, Уненіж.

Уненіж розділив трагічну долю інших міст Чернігівського князівства, коли в жовтні 1239 р. татаро-монгольська орда Менгу спустошила край, було знищено і укріплення Уненіж. Але місто підіймається з руїн і знову стає охоронцем кордону Чернігово-Сіверської землі. З другої половини 14 ст. Ніжин входить до складу Великого князівства Литовського. В результаті війни Московського князівства з Литвою (1500-1503 рр.) Ніжин у складі чернігово-сіверських земель відійшов до Москви. У першій чверті 17 ст. Польща захоплює Чернігівщину і починає укріплювати основні її міста. В 1625 р. Ніжин отримує Магдебурзьке право, розвивається як торговий центр. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки.

Під час визвольної війни 1648-1654 рр. формується Ніжинський козацький полк, спочатку як військова, а потім і як адміністративно-територіальна одиниця. Таким чином Ніжин стає полковим містом. Ніжинський полк нараховував близько 10 тисяч козаків.

Після смерті Богдана Хмельницького в Україні починається період Руїни – час жорстокої боротьби представників козацької старшини за владу. Однією з найтрагічніших подій Руїни стала знаменита загальна або “Чорна” (з участю “черні” – козацької голоти) рада українського та запорозького козацтва в червні 1663 р., яка відбулася в Ніжині. Присутні на ній були понад 40 тис. козаків з усієї України. Під час обрання гетьмана були масові збройні сутички між прихильниками претендентів, внаслідок яких перемогу здобув Іван Брюховецький – прибічник Москви. Тоді загинули два інших претенденти на гетьманську булаву – Василь Золотаренко та Яким Сомко.

Згодом Ніжин разом з Лівобережною Україною увійшов до складу Російської держави і розвивався як торговий та освітній центр. У 17-18 ст. Ніжин був багатонаціональним містом. Тут жили українці, росіяни, греки, болгари, турки, німці, поляки. Важливе місце в торгівлі Ніжина займали греки. Грецька громада Ніжина в 1746 р. нараховувала 1800 чоловік, що складало 7% населення міста. В 1696 р. вони створили Грецьке братство, яке згодом реорганізували у грецьку купецьку громаду. Діяв навіть грецький магістрат, будівля якого збереглась до нашого часу.

Ніжин – одне з небагатьох міст лівобережної України, яке багато в чому зберегло планування та забудову 17-18 ст. і величезну кількість історичних пам’яток. В Ніжині нараховується близько 300 історичних будівель, з яких 70 мають велику культурну та історичну цінність. Найдавнішими архітектурними пам’ятками 17- 18 ст. є Миколаївський собор (1658-1668), Благовіщенський собор (1702-1716) та ансамбль грецьких храмів – Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. А ще є Покровська церква (1757-1765), унікальний двоярусний храм Іоанна Богослова (1752), Преображенська церква (1757), Введенський та Благовіщенський монастирі 18-19 ст.

Ніжин пишається єдиним в Україні майже повністю збереженим комплексом будівель поштової станції 18 ст. Свого часу тут зупинялися Д.Фонвізін, О.Пушкін, О.Грибоєдов, М.Глинка, Є.Гребінка, Т.Шевченко, О.Даль, М.Лєсков. Зараз тут діє Музей пошти.

На початку 19 ст. в місті відкривається знаменитий Ніжинський ліцей. Його випускниками були видатні українські письменники, громадські діячі і вчені, серед них – М.Гоголь, Є.Гребінка, Л.Глібов, О.Лазаревський та інші. Будинок ліцею (зараз це один з корпусів Ніжинського педагогічного університету імені М.Гоголя) є ще однією гордістю та окрасою Ніжина.

Про багату на події та славетні імена історію Ніжина розповідають матеріали Ніжинського краєзнавчого музею, філіалу Чернігівського історичного музею, в якому є понад 20 тисяч цінних експонатів 18-20 ст.